«Віденський Октоїх. Дослідження» міжнародна колективна монографія
Монографія міжнародного колективу авторів репрезентує новітні результати дослідження давньоукраїнської писемної пам’ятки – Віденського Октоїха (Кодексу Ганкенштайна), яка зберігається в Австрійській національній бібліотеці (м. Відень), під шифром Vindob. Slav. 37. Монографія укладена як окрема наукова частина до факсимільної публікації рукопису: Віденський Октоїх. Codex Vindobonensis Slavicus 37.
Віденський Октоїх є надзвичайно цінною й цікавою давньоукраїнською книжною пам’яткою, яка релігійними та писемними традиціями пов’язана з княжим періодом Русі-України. Монографічна студія складається з окремих тематичних розділів, що охоплюють основні питання атрибуції Віденського Октоїха. У працях українських і австрійських учених розглядаються на сучасних наукових засадах питання ідентифікації й атрибуції кодексу, його текстологічні, кодикологічні, палеографічні та мовні особливості; застосовуються сучасні електронні технології кольорових та мультиспектральних зображень та новітні методи хімічного аналізу. Здобуті нові матеріали уточнюють результати попередніх досліджень. Залучений до монографії ілюстративний матеріал добре унаочнює доказову базу отриманих результатів.
Відкривається колективна монографія історіографічною розвідкою Вячеслава Корнієнка «Віденський Октоїх: два століття дослідження», в якій вичерпно, з проведенням аналітичного розгляду простежується історія понад двохсотлітнього вивчення та публікації текстів кодексу. Розглядається робота з підготовки факсимільного видання 2019 р. й початок новітніх досліджень рукопису в рамках проєкту «Повертаємо в Україну культурну спадщину». Проведений ученим аналітичний розгляд наукових робіт засвідчує, що найвагоміші питання щодо атрибуції кодексу й до сьогодні є ще неоднозначно вирішеними й недостатньо вивченими.
Проблема датування пам’ятки залишається остаточно не розв’язаною, у наукових працях час її написання/переписування подається від кінця XII до початку XIV ст. Саме цій проблемі присвячене дослідження Людмили Гнатенко «Віденський Октоїх – вісім віків від часу створення: актуалізація датування». У розвідці основна увага зосереджена на кодикологічних, палеографічних та графіко-орфографічних даних, які сприяють ідентифікації часу написання текстів пам’ятки й дають підставу віднести основний текст до кінця XІІ – початку XІІІ ст. або раннього XІІІ ст., доповнення його втрачених текстів (вставка арк. 203–240) – вірогідно, до першої половини XІІІ ст., вписані на полях літургійні тексти й Місяцеслов – до кінця XІІІ – початку XIV ст., а вклеєну на початку кодексу текстову вставку з назвою книги до кінця XІV – початку XV ст. За спостереженням палеографа, над текстами кодексу, ймовірно, працювало дев’ять писців різних поколінь доброписців.
Австрійськими вченими проведена інноваційна робота – як під час підготовки пам’ятки до факсимільного видання, так і при продовженні її вивчення. Створені фотоматеріали рукопису за допомогою отриманих за новими електронними технологіями кольорових та мультиспектральних зображень, результати роботи представлені Фабіаном Голлаусом, Сімоном Бреннером, Хайнцем Мікласом у статті «Фотоматеріали Кодексу Ганкенштайна (Codex Vindobonensis Slavicus 37), надані Центром аналізу зображень та матеріалів у культурній спадщині».
Бернадетте Фрюманн, Вілфрід Феттер, Федеріка Каппа і Манфред Шрайнер у роботі «Аналіз матеріалів Кодексу Ганкенштайна (Віденського Октоїха, Cod. Vind. Slav. 37) Австрійської національної бібліотеки за допомогою рентгенофлуоресцентного аналізу (XRF), інфрачервоного перетворення Фур’є (FTIR) та Раман-спектроскопії» провели визначення хімічних особливостей рукопису новими методами (напр. раманівська спектроскопія), безпосередньо встановлення хімічного складу матеріалу письма – пергамену, чорнил, пігментів, барвників та
зв’язувальних речовин.
Дослідження Патриції Енґель «Автоптичні спостереження кодикології Кодексу Ганкенштайна, або Віденського Октоїха (Vind. Slav. 37), в Австрійській національній бібліотеці» присвячено окремим питанням кодикологічного аналізу кодексу, його особливостям, які можна спостерегти виключно за оригіналом і які не передають електронна та факсимільна копії, зокрема: оправі, пергаменному матеріалу покриття та письма, чорнилу. Поставлені вченою питання розглянуто інноваційно й скрупульозно. Основна увага зосереджена на описі оправи – матеріалі покриття дощок, самих дошках, оздобленні, а також на блоці книги, пізнішій його реставрації. Виявлені цікаві й несподівані факти.
Зібрана австрійськими колегами ретельна та об’ємна фотодокументація не тільки сприяє кращому розумінню результатів роботи, а й може привести читача до подальших цікавих спостережень над рукописом.
Юрієм Ясіновським представлено новітнє ґрунтовне дослідження «Кодекс Ганкенштайна як літургійний збірник: структура та зміст». Кодекс є особливим літургійним збірником, у якому жанрові принципи тісно переплелися з богослужбовими, де Октоїх доповнили Мінея обща та Мінея празнична / Анфологіон. Головне місце у структурній організації кодексу займає безпосередньо Октоїх, репертуар якого підпорядкований системі восьми гласів, тобто музично-співному озвученню текстів. Учений наголошує, що змісти основного тексту й доповненого на полях міцно пов’язані між собою і мають своєрідне дзеркальне відображення. Саме у Віденському Октоїху знаходиться найдавніший запис оригінальної служби отцям общим авторства першого болгарського єпископа Климента Охридського († 916), акростих «Климент» якої прочитується у тропарях 8-ї і 9-ї пісень канону (арк. 266–268).
Віденський Октоїх є важливим джерелом співаних богослужбових текстів Київської Церкви XII–XIV ст. Уперше Марією Качмар досліджено в статті «Музичні елементи в літургійних текстах Віденського Октоїха» подвоєння голосних літер як ознаку проспівування складу в давніх літургійних джерелах, а також виявлені фітні знаки, що мають давнє походження в музичній нотації. Віднайдено три знаки фіти (тети) в стихирах, дописаних на полях текстів, відносно пізнішого часу – XIV cт. Проведені спостереження над музичними елементами Віденського Октоїха для сьогодення є значимими й поповнюють список давньоруських джерел з тета-нотацією.
Інноваційно й креативно розглядаються Вячеславом Корнієнком різночасові маргіналії (121!), які безпосередньо не пов’язані з основним текстом кодексу, у роботі «Сторінки історії Віденського Октоїха крізь призму маргіналій ХІІІ–XV ст.». Маргіналії рукопису, які стали об’єктом вивчення, попередніми дослідниками взагалі не вивчалися, лише в окремих роботах побіжно фіксуються імена декількох осіб. Найвагомішим у проведеному Вячеславом Корнієнком дослідженні маргіналій є встановлення й уведення до наукового обігу імен писців-книжників, які працювали над рукописом. На переконання вченого, переписувачем основної частини є Петро, яким написано більшу частину тексту і який залишив на полях своє ім’я та чисельні маргінесні записи. Змістові доповнення тексту на полях кінця ХІІІ–XIV ст. могли бути зроблені, як припускає вчений за маргіналіями, писцем Полком. Ученим спостережено й маргіналії інших писців і копіїстів, які пізніше користувалися текстами кодексу як протографом.
Уперше мова кодексу системно й ґрунтовно досліджена у роботі «Віденський Октоїх – пам’ятка церковнослов’янської мови давньоукраїнської (галицько-волинської) редакції» Віктором Мойсієнком, який у 2019 р. працював з оригіналом під час стажування й читання лекцій у Віденському університеті. Ученим підтверджено, що основний текст рукопису й пізніші доповнення на полях відбивають галицько-волинські мовні особливості. При цьому, він першим звернув увагу на те, що над переписуванням текстів вставки основного тексту, арк. 203–240, пра-
цював не один писець, а троє, і окреслив межі їхньої роботи. Дослідник виявив низку українських говіркових мовних явищ, які, на його думку, можна трактувати як найраніше засвідчені у відомих на сьогодні писемних текстах.
У кінці книги вміщено укладений Вячеславом Корнієнком список літератури з вивчення й публікації кодексу – «Віденський Октоїх: основна бібліографія». Представлені в колективній монографії новітні матеріали сприятимуть подальшим дослідженням визначної середньовічної української рукописної пам’ятки.
Автори: Л. Гнатенко, М. Качмар, В. Корнієнко, В. Мойсієнко, Ю. Ясіновський, S. Brenner, F. Cappa, P. Engel, B. Fruhmann, F. Hollaus, H. Miklas, M. Schreiner, W. Vetter.
Відомості про авторів за посиланням.
Видання підготовлено за підтримки Українського культурного фонду